Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, —

То України мова барвінкова, —

Така багата й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

Рідна мово, наша берегине,

Мого народу серце ти єдине,

Тебе малими ми навчались,

Тобой вітались і прощались.

Тобою звучить пісня колискова…

Яка ж ти ніжна і чудова.

Добро в тобі, в нас на вустах,

І  словом щирим в серці пророста.

Нас матуся навчала любити Вкраїну,

В рідний край закохала, у свою Батьківщину.

Тобою з нами говорила, і пісень співала,

Вихваляла і сварила, щирості  навчала.

Щоб ми щасливими були,

Своє коріння не забули,

Традиції свої ми берегли,

А мову нашу серцем чули !

Ми нащадки українців:

Щирих і сміливих,

Нас боялися ординці,

Ми їм – не по-силі.

Нездоланний дух ми маєм,

Святу волю в нас не відібрати,

Будь-кого ми подолаєм,

Не шкода життя віддати!

Ми найгарніша нація у світі,

Народ веселий і співучий

Тож хай шанують всі на світі:

Наш стяг,тризуб, Дніпро-Славутич.

Об’єднаймось українці!

А то згинем поодинці!

Ми достойні щастя мати,

Вітру вільного ми гідні!

Хай біліють наші хати,

Хай радіють наші рідні!

Учень 6 класу Білий І.